«Нас єднають думи Кобзаря»
9 березня Великому Кобзарю, видатному українському поету, прозаїку, драматургу, художнику, політичному і громадському діячу
Тарасу Григоровичу Шевченку – 209 років.
Біографія Тараса Григоровича Шевченка
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814 р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії. Був третьою дитиною селян-кріпаків Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Згідно з родинними переказами, Тарасові діди і прадіди були козаками, служили у Війську Запорозькому й брали участь у визвольних війнах та повстаннях в Україні XVII–XVIII століть. Його батьки, що були кріпаками багатого поміщика В. В. Енгельгардта. У 1816 році сім’я Шевченків повернулася до села Кирилівка (нині Шевченкове Звенигородського району) Звенигородського повіту.
Восени 1822 року Тарас Шевченко почав учитися грамоти в місцевого дяка Совгиря. Після смерті у 1823р. матері і 1825р. батька Тарас залишився сиротою. Помираючи, він казав родичам: “Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба; він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе”.
Деякий час був “школярем-попихачем” у дяка Богорського. Вже в шкільні роки малим Тарасом оволоділа непереборна пристрасть до малювання. Наприкінці 1828 або на початку 1829р. Тараса взято до поміщицького двору у Вільшані, яка дісталася в спадщину позашлюбному синові В. Енгельгардта, ад’ютантові віленського військового губернатора П. Енгельгардту.
Восени 1829 р. Шевченко супроводжує валку з майном молодого пана до Вільно. У списку дворових його записано здатним “на комнатного живописца”. Усе, що ми знаємо про дитину й підлітка Шевченка зі спогадів і його творів, малює нам характер незвичайний, натуру чутливу й вразливу на все добре й зле, мрійливу, самозаглиблену і водночас непокірливу, вольову і цілеспрямовану, яка не задовольняється тяжко здобутим у боротьбі за існування шматком хліба, а прагне чогось вищого. Це справді художня натура. Ці риси “незвичайності” хлопчика помітив ще його батько.
У Вільно Шевченко виконує обов’язки козачка в панських покоях. А у вільний час потай від пана перемальовує лубочні картинки. Шевченка віддають вчитися малюванню. Найвірогідніше, що він короткий час учився у Яна-Батіста Лампі (1775 — 1837), який з кінця 1829р. до весни 1830р. перебував у Вільно, або в Яна Рустема (? — 1835), професора живопису Віленського університету.
Десь наприкінці лютого 1831р. помандрував до столиці у валці з панським майном і Шевченко. 1832р. Енгельгардт законтрактовує Шевченка на чотири роки майстрові петербурзького малярного цеху В. Ширяєву. Разом з його учнями Шевченко бере участь у розписах Великого та інших
У Вільно Шевченко виконує обов’язки козачка в панських покоях. А у вільний час потай від пана перемальовує лубочні картинки. Шевченка віддають вчитися малюванню. Найвірогідніше, що він короткий час учився у Яна-Батіста Лампі (1775 — 1837), який з кінця 1829р. до весни 1830р. перебував у Вільно, або в Яна Рустема (? — 1835), професора живопису Віленського університету.
Десь наприкінці лютого 1831р. помандрував до столиці у валці з панським майном і Шевченко. 1832р. Енгельгардт законтрактовує Шевченка на чотири роки майстрові петербурзького малярного цеху В. Ширяєву. Разом з його учнями Шевченко бере участь у розписах Великого та інших петербурзьких театрів. Очевидно, 1835р. з Шевченком познайомився учень Академії мистецтв І. Сошенко. Він робить усе, щоб якось полегшити його долю: знайомить з Є. Гребінкою і конференц-секретарем Академії мистецтв В. Григоровичем, який дозволяє Шевченкові відвідувати рисувальні класи Товариства заохочування художників (1835).
Згодом відбувається знайомство Шевченка з К. Брюлловим і В. Жуковським. Вражені гіркою долею талановитого юнака, вони 1838р. викупляють його з кріпацтва.
21 травня 1838 р. Шевченка зараховують стороннім учнем Академії мистецтв. Він навчається під керівництвом К. Брюллова, стає одним з його улюблених учнів, одержує срібні медалі (за картини “Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці” (1840), “Циганка-ворожка” (1841), “Катерина” (1842)). Остання написана за мотивами однойменної поеми Шевченка. Успішно працює він і в жанрі портрета (портрети М. Луніна, А. Лагоди, О. Коцебу та ін., автопортрети).
Вірші Шевченко почав писати ще кріпаком, за його свідченням, у 1837р. З тих перших поетичних спроб відомі тільки вірші “Причинна” і “Нудно мені, тяжко — що маю робити” (належність останнього Шевченкові не можна вважати остаточно доведеною). Пробудженню поетичного таланту Шевченка сприяло, очевидно, знайомство його з творами українських поетів (Котляревського і романтиків).
Кілька своїх поезій Шевченко у 1838р. віддав Гребінці для публікації в українському альманасі “Ластівка”. Але ще до виходу “Ластівки” (1841) 18 квітня 1840р. з’являється перша збірка Шевченка — “Кобзар”. Це була подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Хоча “Кобзар” містив лише вісім творів (“Думи мої, думи мої”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка”, “До Основ’яненка”, “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”), вони засвідчили, що в українське письменство прийшов поет великого обдаровання. Враження, яке справили “Кобзар” і твори, надруковані в “Ластівці”, підсилилося, коли 1841 р. вийшла історична поема Шевченка “Гайдамаки” (написана у 1839 — 1841 рр.).
Навчаючись у Академії мистецтв і маючи твердий намір здобути професійну освіту художника, Шевченко, проте, дедалі більше усвідомлює своє поетичне покликання.
З 1846 року у Києві читав вірші із рукописної збірки «Три літа» на засіданнях Кирило-Мефодіївського братства. Був заарештований у 1847 р. та ув’язнений у казематі в Петербурзі. У цей час створює цикл віршів «В казематі». Шевченку виносять найсуворіший вирок серед усіх братчиків через зміст «возмутительных стихов» «Трьох літ» – пожиттєва солдатська служба. Його висилають в найвіддаленіші куточки Російської імперії.
Не зважаючи на заборону писати та малювати, Шевченко створює чотири захалявні книжечки, декілька поем, починає писати повісті російською мовою, а також створює численні малюнки олівцем, сепії, акварелі, вправляється у скульптурі.
Після смерті Миколи І у 1855 році здійснюється амністія в’язнів. Але Шевченко звільняється аж через два роки лише завдяки наполегливим клопотанням друзів. 1859 року востаннє вирушає в Україну, проте його втретє арештовують і повертають до Петербурга.
За останні три роки життя, не зважаючи на підірване здоров’я, активно займається просвітницькою діяльністю: надихаючи своїм прикладом представників української інтелігенції в Петербурзі, готує до друку «Буквар» для вечірніх шкіл (який виходить накладом 10 тисяч примірників коштом автора), разом із іншими учасниками петербурзької громади готує до випуску перший номер журналу «Основа». 1860 року першим у Російській імперії здобуває звання академіка гравюри.
10 березня 1861 року о 5 годині 30 хвилин ранку помер Тарас Григорович Шевченко. Над домовиною Шевченка в Академії мистецтв виголошено промови українською, російською та польською мовами. Поховали поета спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі. 26 квітня 1861 року домовину із тілом поета поїздом повезли до Москви. На Україну труну везли кіньми. До Києва прах Шевченка привезли 6 травня увечері, а наступного дня його перенесли на пароплав “Кременчуг”. 8 травня пароплав прибув до Канева, й тут, на Чернечій (тепер Тарасова) горі, поета поховали. Над ним насипали високу могилу, вона стала священним місцем для українського та інших народів світу.
Віртуальна виставка: https://fb.watch/j8KcbjlzU0/
Цікаві факти з життя Тараса Шевченка: https://taras-shevchenko.com.ua/ua/biography/cikavi-fakti-z-zhittya.htm
Творчість Тараса Шевченка: https://taras-shevchenko.com.ua/ua/content/tvorchist-shevchenka.htm
Найкращі вірші Тараса Шевченка, які має знати кожен українець: https://maximum.fm/najkrashchi-virshi-tarasa-grigorovicha-shevchenka
Нові українські фільми про Тараса Шевченка, які змінять уявлення про його життя і творчість: https://kino.24tv.ua/filmi-pro-tarasa-shevchenka-dobirka-novih-filmiv-2020_n1562997
