День, коли кожен із нас вперше по-справжньому відчув, що таке біль за Батьківщину, страх за рідних і водночас — незламна віра в Україну.
До роковин повномасштабного вторгнення росії в Україну куратори груп Ф-11-25, Ф-12-25, М-11-25, ПД-11-25, ПД-13-25 ПД-14-25, К-22, Ф-21, Ф-23, К-22, П-31, П-32, П-33, П-34 провели години спілкування, присвячені пам’яті про ті події, які важко забути й ще важче — до кінця усвідомити. Говорили про біль і втрати, про зруйновані міста й долі, про те, як війна змінила кожного з нас. Але водночас — про пам’ять і надію, про любов до рідної землі, про віру, що проростає навіть крізь попіл. Про силу єдності, що тримає нас у найтемніші часи.
У цей день групи К-21 та Ф-22 разом із викладачами Іщук А.А. та Свириденко В.Ю. вшанували пам’ять усіх полеглих Героїв на Алеї Слави в центрі міста: хвилиною мовчання, покладанням квітів та щирою молитвою в серцях. Тиша тієї хвилини була гучнішою за будь-які слова — у ній були і вдячність, і біль, і безмежна шана тим, хто віддав життя за наше сьогодення.
Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю воїнів, які стали символом мужності та самопожертви. Їхній подвиг — це нагадування, що свобода має високу ціну, а незалежність — це не просто слово, а виборена кров’ю реальність.
Так хочеться вірити, що правда переможе зло, і Україна обов’язково вистоїть, відродиться й розквітне. Бо наші Герої виборюють її майбутнє просто зараз. Бо кожен із нас щодня робить свій маленький крок до великої Перемоги.
Пам’ятаємо. Єднаємося. Віримо. 🇺🇦
