Сьогодні ми говорили мовчки. Бо є біль, для якого не існує достатньо слів.
Мовчання, у якому звучали сотні дитячих голосів, що більше ніколи не пролунають. Голосів, які назавжди залишилися у фотографіях, малюнках, улюблених іграшках, у пам’яті тих, хто їх любив. 4 червня студенти коледжу провели акцію до Дня вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії рф проти України. Ми тримали в руках іграшки, як нагадування про дитячі долі, які назавжди залишилися незавершеними. За дітей, які не встигли здійснити свої мрії, сказати важливі слова, прожити своє життя. Є рани, які не загоюються. Є імена, які назавжди залишаються в серці. Є пам’ять, яка не має права згаснути. Схиляємо голови. Пам’ятаємо кожну дитину. Пам’ятаємо кожне обірване життя.